Ми взяли Льва у 2020 році — це була любов з першого фото. Хоч він уже був дорослим котом і ми стали його четвертими власниками, мені здається, що саме нас він шукав. І з нами у нього нарешті з’явилася справжня сім’я, яку він гармонійно доповнив, і він встановив свої правила.

Лев був дуже спокійним котом, дивився на все з висоти своєї котячої мудрості і лише одним поглядом міг дати зрозуміти, що ти робиш щось не так. Особливо він любив приходити вранці й досипати поруч із нами.

Разом ми виїхали з окупації, і навіть у ті страшні моменти він був поруч — підтримував, просто своєю присутністю дарував спокій.

У 2023 році в нього діагностували ниркову недостатність, у 2024 — рак, а в 2025 — серцеву. Але він дуже любив життя і завжди боровся за нього. Ми рятували його як могли: возили до найкращих лікарів, робили все можливе. Але хвороба прогресувала, й ми опинилися у глухому куті — варіантів для лікування вже не залишалося. Він відмовився від їжі, сили залишали його. І, мабуть, коли він зрозумів, що час прощатись, — був поруч із нами постійно: завжди на руках, завжди з нами, ніби сам просив не залишати його наодинці.

Для нас із чоловіком це було надзвичайно боляче — сказати йому «прощавай».