Сьогодні 26 днів, як не має з нами нашого улюбленця, нашого Елькі. Зі сльозами на очах хочу поділитися нашою історією.

Три роки я шукала свою собаку. Але серце, як то кажуть, «не йокало». І ось ВІН — його величність Гай Ель Юлій Цезар. По-домашньому — Елік, Елька. Розумний та гарний, як Бог. З 2009 року ми були завжди разом — на відпочинку, ходили у гості, скрізь разом. Дуже полюбляв ходити «до супермаркету» (у переносці). Дома любив збирати всю родину разом.

Елік був повноправним членом нашої сім’ї: дуже ласкавий, відданий, але трошки ревнивий. Я ділилася таємницями з ним, а Елік змовницьки підморгував та посміхався. Наша взаємна любов продовжувалась 15 років, 6 місяців та 2 дні.

Він відчув себе погано, і ми помчали до ветеринарного шпиталю. Після «лікування» та надії на полегшення наш улюбленець Елік помер. Ми дуже тяжко переносимо його втрату.

Добре, що є такий сервіс, як «Spogad». Велике вам спасибі за розуміння, увагу та якісну роботу.

Елік залишився з нами назавжди, і це порятунок для нас. Весна для Еліка — особлива пора року: молода, м’яка травичка та жовті кульбабки — найулюбленіші місця прогулянок нашого хлопчика. М’яких хмаринок тобі, Елька.

‍