Важко, дуже важко поки розповідати про Чакуся. Але ми дуже вдячні за існування вашого сервісу, тому з величезною повагою, хотіли б залишити відгук, щоб підтримати вашу важливу справу.
Чакусик був з нами найкращі майже 10 років нашого життя. Нам завжди здавалось, що він якийсь інший. Інколи здавалось, він копіює нашу людську поведінку, тому ми і називали його хлопчик-песик. Він спав у ліжку, під ковдрою, як і ми. Він хотів їсти з рук з красивої піали, а не з собачої миски. Коли ми сідали за стіл, він не міг сидіти десь біля ніг, йому потрібно було приставляти крісло, щоб і він був за столом. Коли ти йдеш у душ, він йшов з тобою і після душу, коли витираєшся рушником, потрібно було витирати Чакуся його рушничком і казати « давай зробимо витирусі», він дуже цьому радів. Постійно ніби намагався копіювати нас і ми щиро тішились його дивним замашкам і все це дозволяли без « фу, не можна». Він ніколи не крав зі стола, не підбирав нічого на вулиці, обходив всі калюжі, ми завжди казали, що він дуже « панський». Він дуже любив нюхати квіти. В нашому будинку є квітковий магазин, в який він на прогулянці постійно тягнув. Ми заходили туди, бо він від дверей не відступиться, поки його у цей магазин не впустиш і, щоб не купляти кожного разу квіти, продавці дозволяли йому там всі ці квіти і вазони нюхати. Його знали вже всі у цьому магазині, знали, що зранку прийде Чакусь, який чомусь так любить ті квіти. Зараз ми залишаємо для нього квіточки з цього магазину біля його камінчику спогаду💔
Останні 2 роки в нього почалися проблеми зі спинкою, неврологічне захворювання. Ми склали нову рутину, робили вправи вдома, масажі, купили йому візочок, бо він змучувався довго ходити. Ми так раділи, що останній місяць в нього був неймовірний прогрес. Він сам вибігав на високі гірки. І здавалось, що все буде ставати тільки краще і він ще довго буде сам бігати, якщо ми продовжимо такий багатоетапний догляд. Хотілось, щоб віддав всю біль нам, помінятись з ним місцями, тільки щоб йому було добре. Він дуже різко в один день потрапив у стаціонар, через захворювання вушок, це був для нас шок. Ми провели 3 доби у стаціонарі. Ми завжди думали, що він ніжний і боязкий. А він виявився таким мужнім і таким сильним. Він боровся до останнього і вже майже поборов, але в нього розвинулась пневмонія від довгої інтубації. Ми дозволили піти нашому хлопчику-песику💔 Він заповнював нас всередині цілком і повністю, там і надалі буде місце лише для нього. Коли прийшов камінчик спогаду, певною мірою стало легше, бо ніби він знову присутній у домі. Ми поклали його у його ліжечко, накриваємо його покривалком, кладемо його іграшки туди. Говоримо з ним, бажаємо доброго ранку та доброї ночі. Коли приходимо додому, вітаємось з камінчиком і гладимо, як вітались з Чакусем. Зранку він завжди клав голову мені на плече і спав під ковдрою, поки я гортала новини. І я мала не рухатись, щоб його не розбудити і гладити. Зараз зранку я кладу камінчик собі на плече і гортаю новини. Можна безкінечно описувати, яким був для нас Чакусь, бо він був без перебільшенням всім, основним центром уваги у житті. Ми будемо до кінця життя вдячні вашому сервісу. Важко, коли не стає друга, ще важче після цього думати, як його поховати, як це все робиться. Ваш сервіс зняв з нас всі ці турботи в момент, коли ми морально не могли встати навіть з ліжка. Також окрема подяка за комунікацію постійну. Я мріяла завжди зробити тату з відбитком лапки Чакуся, але завжди здавалось ще купа часу. Я не встигла зробити відбиток. Але коли пояснила ситуацію, працівники крематорію зробили відбиток лапки Чакусика і він приїхав з камінчиком. Це найбільш розуміюча комунікація, яка лиш може існувати. Дякуємо♥️
