У мегаполісах, зокрема в Києві, кремація стає все більш поширеним способом прощання з померлими. Основний фактор – нестача вільних місць на кладовищах. Крім того, підпоховання вимагає суворого дотримання встановлених термінів, що не завжди можливо. Зі зростанням популярності крематоріїв у багатьох виникають запитання щодо того, що відбувається з прахом після кремації та які існують варіанти його зберігання або захоронення.
Як відбувається кремація людини
У багатьох країнах кремація вважається найбільш прийнятним способом прощання з померлими родичами або домашніми тваринами. В Україні також нерідко обирають цей метод замість традиційного поховання, особливо у містах. Тіла спалюють у спеціальних печах при надзвичайно високих температурах, а подальша доля праху залежить від рішення родини.
Перед кремацією рідні можуть попрощатися з померлим у ритуальному залі. Після цього труну транспортують до печі. На відміну від класичного поховання, увесь процес займає лише один день, а саме спалення триває близько двох годин.
Після завершення процедури прах збирають у герметичну пластикову ємність, яку за бажанням можна помістити в декоративну урну. Далі родичі мають вирішити, що робити з останками.
Зазвичай вибір визначається останньою волею покійного, якщо вона була зафіксована, або узгодженим рішенням сім’ї. В Україні немає суворих законодавчих норм, що регулюють поводження з прахом після кремації.
Коли віддають урну з прахом після кремації
Вважається, що забрати урну з прахом можна вже на наступний день після кремації, проте на практиці цей процес займає 3–5 днів. Термін залежить від завантаженості крематорію, оскільки прах і урну потрібно попередньо підготувати. Точні строки видачі узгоджуються з адміністрацією під час замовлення послуги. В окремих випадках можлива видача урни в день кремації, але ця послуга оплачується додатково і обговорюється окремо.
Право на отримання урни з прахом має відповідальна особа, яка повинна надати такі документи:
- гербове свідоцтво про смерть (можна копію);
- посвідчення особи;
- довідку про проведену кремацію, отриману в крематорії до процедури;
- документ, що підтверджує оплату послуг захоронення на кладовищі або в колумбарії;
- якщо урну планують перевозити в інше місто чи країну, потрібна заява із зазначенням місця майбутнього поховання.
Передача урни відбувається в урочистій обстановці у прощальному залі крематорію. На церемонії можуть бути присутніми родичі покійного. Урна передається у завершеному вигляді, з гравіюванням прізвища, імені, по батькові та реєстраційною табличкою, що виключає можливість помилки або передачі чужого праху.
Що роблять з прахом після кремації людини
Після кремації у родичів померлого постає питання: що робити з прахом? Існує кілька поширених варіантів, кожен з яких залежить від сімейних традицій, останньої волі покійного та уподобань близьких. Найчастіше з прахом роблять наступне:
- Розміщення в колумбарії
- Поховання в могилу до родичів
- Розвіювання праху
- Зберігання праху
- Поділити прах на кілька частин
Кожен із цих варіантів має свої особливості, і вибір залежить від особистих обставин родини.
Розміщення в колумбарії
Одним із популярних способів поховання праху є розміщення урни з пеплом у колумбарії на території крематорію. Цей метод зручний і часто обирається, коли родина не має можливості або бажання організовувати традиційне поховання на кладовищі.
Колумбарій — це спеціальна споруда, що складається з ніш, у яких встановлюються урни з прахом. Кожна ніша призначена для однієї людини, і вона зазвичай має невеликі розміри, достатні для того, щоб помістити урну.
Процес поховання починається з того, що після кремації урна з прахом поміщається в обрану нішу колумбарію. Після цього нішу закривають меморіальною плитою, яка може бути виконана з різних матеріалів — каменю, металу чи кераміки. На плиті розміщують інформацію про покійного, включаючи його ім’я, дату народження та смерті, а також часто портрет або інші елементи, що відображають особистість померлого.
Меморіальна плита служить не лише для закриття ніші, але і як елемент, що допомагає увічнити пам’ять про людину. Колумбарій може бути розташований у спеціально відведеній частині крематорію, яка часто є тихим і затишним місцем для відвідувань родичами.
Цей спосіб поховання має кілька переваг. По-перше, він економить місце, особливо у великих містах, де площа кладовищ обмежена. По-друге, колумбарії забезпечують зручний доступ до місця поховання, що дозволяє родичам легко приходити та проводити поминальні заходи, не стикаючись з проблемами догляду за могилою.
Поховання в могилу до родичів
Існують різні ситуації, коли родичі вирішують поховати прах у вже існуючу могилу. Ось кілька з них:
- Коли в могилі немає місця для ще одного гробу — це може бути пов'язано з фізичним відсутністю місця для нового поховання.
- Коли документи на могилу загублені або неможливо відновити — у таких випадках родина може вирішити поховати прах у родинному місці, не відновлюючи повні документи.
- У випадках, коли могила була ретельно доглянута та вклали значні кошти у її благоустрій — іноді не має сенсу порушувати гарно доглянуту могилу для того, щоб копати нову яму.
Для захоронення праху не потрібно копати велику яму — достатньо невеликої ямки, яку можна зробити навіть садовою лопаткою, або просто розсипати прах на землю. Вода від дощу потім потурбується про подальше розповсюдження праху.
Такий спосіб поховання дозволяє зекономити гроші та ресурси, при цьому даючи можливість провести останній ритуал з мінімальними затратами.
Поховавши прах поруч з родичами, ви зможете уникнути руйнування могили та зберегти спокій тих, хто вже спочиває в мирі.
Розвіювання праху
Є кілька місць, де родичі часто вибирають розвіяти прах, надаючи цьому значення, що має глибокий особистий сенс.
- На дачній ділянці або в саду — прах можна розвіяти біля клумби з піонами чи на тому місці, де покійний багато працював, доглядав землю і віддавав їй свою енергію. Це місце буде спокійним і гармонійним для душі померлого.
- В лісі, серед сосен чи великих дерев — тут прах зливається з природою, а вітер і шелест листя можуть створити відчуття, що покійний все ще поруч, спілкується з вами.
- Над струмком або річкою — можна пустити прах по воді, і чиста річкова вода понесе його в глибоке море, символізуючи вічний рух і зв’язок з природою.
- Над морем — розвіяти прах над хвилями, і здається, що море відгукнеться на це, зберігаючи пам’ять у своєму безкрайньому просторі.
- В полях — розсипати прах на вітрі в польових квітах, і в кожному з них почуватиметься аромат душі покійного.
Вибір місця для розвіяния праху дає можливість завжди повернутися до цього місця, на значущу дату. Ви зможете запалити свічку, згадати покійного в тиші, вітрі, воді чи шелесті листя. Це місце стане вашим особистим святим куточком пам’яті.
З кожним роком все більше людей відмовляються від традиційних поховань на старих кладовищах, які часто є занедбаними та сумними. Відчуття зв'язку з природою та краса навколишнього світу роблять це рішення все більш популярним.
Зберігання праху
Існує кілька варіантів, де можна зберігати прах померлого, кожен з яких має глибоке значення для родини та близьких.
- У власному домі, побудованому усопшим — прах можна зберігати в домі, який людина створювала своїми руками. Це місце, в яке вкладена частина його душі, і де його присутність відчувається на глибокому емоційному рівні.
- У квартирі, в кімнаті, де проживав покійний — якщо прах зберігається в самому житлі, де людина проводила більшу частину свого життя, це стає символічним місцем для близьких.
- На дачному участку — для тих, хто все своє життя трудився на дачі або садибі, зберігання праху на такому місці може бути важливим, адже це місце, куди людина поверталася щовесни, намагаючись вдосконалювати свою землю.
- В особливому місці, важливому для покійного — можливо, це буде місце, яке мало особливе значення для людини при її житті. Зберігання праху в такому місці дозволяє підтримати пам'ять про важливі моменти з її життя.
Зазвичай, до моменту смерті покійний сам визначає місце зберігання свого праху, що дає рідним можливість виконати його бажання після його відходу.
Рядом з урною, зазвичай, ставлять портрет покійного, а на важливі дати родичі запалюють свічку, читають молитву, вшановуючи пам’ять про нього.
Поділити прах на кілька частин
Досить часто родичі вирішують розділити прах померлого на кілька частин, щоб вшанувати його пам’ять у різних значущих місцях.
Одна частина може бути відвезена на батьківщину покійного, а інша — до місця, де він провів свою молодість або більшу частину життя.
Іноді прах ділять на декілька частин, розміщуючи їх у важливих для померлого місцях або поруч із могилами рідних, які знаходяться далеко одне від одного.
Також нерідко прах розподіляють між родичами, які проживають у різних куточках країни або навіть за її межами, дозволяючи кожному з них вшанувати пам’ять померлого у близькому йому місці.
Висновок
Прислухайтеся до свого серця – воно єдиний вірний путівник у цей непростий момент. Довіряйте своїм відчуттям, адже тільки вони ведуть вас шляхом любові та пам’яті. Не дозволяйте чужим словам і стереотипам затьмарити те, що відчуваєте саме ви.
Тільки ви по-справжньому відчуваєте, знаєте і розумієте, що було б важливо для вашої близької людини. Нехай ваш вибір буде продиктований любов’ю, пам’яттю та теплом у серці.